⌛ 3 хвилини на читання · буде потрібно на 2641 букв

Як і чому ви 'садіть' інших собі на шию

Часто з найдобріших спонук і з власної волі, коли нас про це ніхто не просить, ми робимо те, що повинні робити інші.

Віра вважала себе найщасливішою жінкою на світі.

У неї було все, про що багато хто тільки мріяли - чоловік, який душі в ній не чув, дорослий син - в якому вже вона душі не чула, будинок повна чаша, улюблена робота і чудова внучка - красуня і розумниця.

*****

Правда з невісткою у Віри ніяк не складалося.

“Бойових дій” вони один з одним не вели, але і бесід жалісливих теж не проводили.

Благо хоч існували мирно і в особисте життя один до одного не лізли.

Так вони і жили - не тужили.

*****

Грім з блискавками грянув зовсім несподівано - син розлучився з дружиною.

Варенька - його маленька дочка і бабусина улюблениця нічого не розуміла. В її величезних очах стояв німе запитання - чому вони з мамою повинні піти жити до бабусі - маминої мами?

*****

Віра не знала, як пояснити маленькій дівчинці, чому та повинна йти від улюбленого тата.

Відповідаючи на дитячі запитання, Варенька Віра вся стискалася в клубок, серце її завмирало і починало кровоточити.

Вона дуже боялася, що розставання батьків негативно позначиться на психіці дитини і всіляко намагалася це згладити.

*****

Оберігаючи Вареньку від неприємностей, Віра намагалася займати все її вільний час чимось корисним, як їй тоді здавалося.

Разом з онукою вони частенько ходили в кіно, в парки, зоопарки, відвідували різні ігрові кімнати…

Віра завалювала свою внучку дорогими речами та іграшками. Варто було Варенька тільки заїкнутися про чергову ляльці і через день вранці вона вже знаходила саме цю ляльку де-небудь під подушкою.

Вірі здавалося, що так вона допомагає Варенька легше пережити розлучення батьків.

*****

Треба віддати належне батькам Варенька за те, що їм вистачило мудрості після розлучення зберегти нормальні відносини - без істерик, скандалів і взаємних звинувачень, а також без «поділу» дочки.

Варенька без обмежень з боку батьків спілкувалася і з татом, і з мамою, і з бабусями, і з дідусями.

За своїм бажанням вона могла вибирати, де в черговий раз буде жити - у тата або у мами і це їй згодом стало подобатися.

Але найголовніше, це стало подобатися її батькам. Вони зітхнули з полегшенням і, практично, вмили руки.

*****

Минуло кілька років.

Варенька підросла і ще більше порозумнішала.

А Віра стала помічати дивні речі.

Вона раптом гостро відчула, що через підсвідому провини за дії сина практично звалила на себе всю відповідальність за виховання, матеріальне забезпечення, розвага і розвиток внучки.

Опікуючи внучку, вона завалила її подарунками, в тому числі дорогими іграшками, безліччю дорогих речей, в результаті чого у Варенька до всього виробилося споживацьке ставлення.

Бабусю Варенька стала сприймати, виключно, як фею з казки, яку варто тільки попросити, і вона все виконає.

Якщо ж фея раптом якесь бажання не виконуються, на неї можна було і образитися. А як ще по - іншому нагадати феї про її обов’язки?

Гірко….